Велопохід по Греції у стилі байкпакінг

Рішення поїхати у велопохід до Греції, як завжди, прийшло нам не випадково. Недорогі квитки, незвідана країна і чимало важливо - скасування візового режиму, зробили свою справу. І ось через півроку як ми зробили собі біометричні паспорти, і замовили квитки, ми готувалися поринути у світ античності, середньовіччя, морів, островів, вина та оливок.

Складання маршруту, збирання аптечки та провізії пройшли як завжди гладко, і рішення поїхати в подорож у стилі байкпакінг, підбадьорювало нас і насичувало новими ідеями. Восени 2017 року ми успішно їздили в такому стилі в Карпати, і за 7 днів походу, наші сумки повелися добре. А після того, як ми внесли зміни і повністю пошили новий варіант, стало очевидно, що сумки витримають багато випробувань, ми в цьому не сумнівалися.

За місяць до походу ми зазвичай починали готувати свій похідний сухий пайок, точніше сушили овочі та м'ясо для супів. Від саморобної тушонки вирішили відмовитись. Останнім часом вона пішла на другий план, через свою жирність, складність упаковки, значну вагу. Так як похід був запланований на 16 ходових днів, а м'ясо у нас розраховане як на сніданок, так і на вечерю. Усе вирішили сушити, і перетворювати на супи чи добавки до каш (макаронів).

Коли їжу запакували, то у нас вийшло 16 супів та 16 заготовок з м'ясом. Крім цього, була ковбаса, батончики, готові набори їжі від ЇDLO. В цілому, їжею ми не були обділені, але, крім нашого запасу, звичайно, мали на увазі покупку провізії і в Греції.

Ми розподілили весь бівачний гурток на чотирьох учасників походу, троє з яких їхали у стилі байкпакінг. І все вдало помістилося у сумки на велосипедах. Навіть не довелося брати з собою рюкзак, що зробив 4-й учасник, який їхав з баулом.

18-го числа ми вирушили в дорогу поїздом із Запоріжжя до Києва, а там, автобусом, приїхали до Борисполя і сіли на літак.

Наша подорож почалася з міста Кіато, куди ми дісталися двома електричками. І якщо перші дні походу погода нас просто радувала, то якраз на підйомі на перевал нас накрило дощем. Цю неспокійну ніч ми провели у порожньому будиночку паломників біля церкви. Це виявилося єдиним та рятівним місцем на перевалі. Наступного ранку спустилися вниз, і більше погода не приносила нам такі неприємні сюрпризи.

Плануючи подорож Грецією, ми хотіли охопити найбільш значущі її пам'ятки і здається, нам це вдалося. Насамперед наш шлях лежав через гори в античне місто Олімпос - місце зародження олімпійських ігор. Домчали ми туди швидко. Саме місто, звичайно є суцільні руїни, але серед них знаходиться так само і храм Зевса, в якому колись було встановлено диво світу-статуя Зевса. Навіть по руїнах можна зрозуміти наскільки великою була будова храму. Чого варті лише розкидані шматки колон і платформа. Після огляду руїн ми рушили на перший олімпійський стадіон. Зараз це зелене поле, але за обрисами видно, що будова була масштабною і чинною.

У наш квиток входило так і відвідування музею. Вся прогулянка історичними місцями зайняла у нас більше двох годин часу, і здорово втомила, або навіть розслабила. Так що спочатку ми крутили педалі не охоче. Ночували на березі моря було безвітряно та тепло.

Наступні дні ми їхали красивими гірськими дорогами Греції, які так і манили апельсиновими садами. Звісно, ми не залишилися голодними. Набравши стиглих плодів у наші сумки – годівнички на кермі, ми завжди мали під рукою багатий запас вітамінів.

У якийсь момент, а точніше за графіком ми докрутили педалі до візантійського міста Містрас, в ньому знаходяться одні з середньовічних будівель Пелопоннеса, що збереглися. Примітно й те, що місто та замок у ньому збудували із залишків зруйнованої Спарти, яка знаходилась у низині. Ми провели, а потім розпочали стрімкий спуск і в саму Спарту. Вона цікавила нас не менше.

Антична Спарта не надто здивувала нас, адже від неї залишилися суцільні руїни. Але побувати тут дуже хотілося просто так, адже це Спартааа!

Наша подорож продовжувалася, і зараз ми вже їхали у бік моря. Відвідуючи по дорозі античні руїни, апельсинові сади та всілякі милі селища з їх нечисленними мешканцями. Поки не натрапили на корабель привид Димитрос. Тут і поставили табір. Вночі, при світлі місяця, корабель виглядав значним, темним обеліском, викинутим на холодний берег. Здавалося, він таїть у собі тисячі таємниць. А вдень ми вже тинялися навколо нього, фотографували і не було відчуття чогось похмурого. Просто корабель, якому одного разу не пощастило, і він сів на мілину. Зараз Димитрос, можна сказати нова пам'ятка Греції. Солоне море та вітер роблять свою руйнівну роботу. І корабель, весь покритий корозією та дірками, незабаром відживе і своє друге життя. Попрощавшись із ним, ми поїхали далі.

Весь шлях ми рухалися вздовж моря, доки не докрутили педалі до острова Монемвасія. Це місце стало одним із найкрасивіших і найнезвичайніших на нашому шляху. На острові, на висоті понад 300 метрів, знаходиться візантійська фортеця, а під нею невелике селище в якій тісно розташувалися 11 основних церков і безліч житлових будинків острівного містечка. Церкви ми порахувати не встигли, а от на зруйновану фортецю все ж таки піднялися, але вже ввечері. Звідси відкривається чудовий краєвид. Спускалися вниз ми вже в темряві, але це був чудовий спуск, по стародавнім вуличкам старого селища. Цієї ночі ми ночували в хостелі.

Наша подорож була б не закінченою, якби ми не відвідали стародавнє місто Мікени, з його величними гробницями. Особливо нас вразила акустика гробниць, і їхня напрочуд точна будова. І звичайно знамениті Левові ворота, що ведуть до міста. Отримавши масу нових вражень, ми рушили далі. Вже розуміючи, що наша подорож наближається до кінця. Адже попереду на нас чекали Афіни-початок і кінець нашого походу.

По дорозі до Афін, ми зупинилися на одному з мостів, що пролягал Коринфським каналом. Довжина каналу становить 6 км, а висота стін сягає 76 метрів.

Ми не були розчаровані, відвідавши це місце, тим більше, що Коринфський канал має досить цікаву історію походження. Починаючи від задумів Періандра прорити його ще у VII столітті до н.е.  і закінчуючи початком його будівництва в 1881 завдяки першому президенту Греції Іоаннісу Каподистрію.

Ми послухали дивовижну історію каналу від нашого гіда та поїхали далі. У передчутті величі Афін.

Столиця Греції справила нас змішане враження. Афіни не були такі прекрасні як ми їх уявляли, лише старі будівлі вселяли симпатію. Основне ж місто, буле у запустінні та розрусі. Ми не стали вбирати негативні емоції і рушили відразу на Парфенон. Відвідування цієї пам'ятки було зумовлено. Сама антична споруда справді вражає розміром і в кожній частинці його відчувається дух часу.

Погулявши містом, ми забрели на базар, де придбали сувеніри та оливки, якими вдома ми пригощали гостей та родичів. А зайшовши на рибний ринок, без вагань купили 2 кг свіжих креветок. Хоча за вагою пакету нам виразно насипали більше. Вийшла ціла каструля, неймовірно соковитих і смачних креветок. На цій благотворній ноті ми закінчили свою подорож Грецією.

Ну що сказати, подорож удалася. І ми обов'язково повернемось до Греції ще раз. Адже її гори та моря назавжди залишилися чудовою історією у нашій пам'яті.

Повний звіт про цю подорож Ви можете прочитати на нашому другому ресурсі

kasy.com.ua